Термін «аквакультура» (aquaculture, від лат. aqua — вода і culture — розведення, вирощування) – це вид сільськогосподарської діяльності, що пов’язаний зі штучним розведенням, утриманням та вирощуванням гідробіонтів у повністю або частково контрольованих умовах для одержання продукції аквакультури. Тому характерною особливістю діяльності у сфері аквакультури, порівняно з іншими напрямками сільського господарства, є використання водних ресурсів, і відповідно підставою для ведення аквакультури є право користування водними ресурсами.
Для того, щоб займатись розведенням, утриманням та вирощуванням риби, раків, креветки, та інших видів гідробіонтів, потрібно знати основи ведення аквакультури, а саме: ця особливість визначає напрямки, види, форму та зміст ведення аквакультури.
Законодавство України регламентує зміст аквакультури, який визначається наступними аспектами:
• державне стимулювання виробництва рибопродукції;
• раціональне використання національного ресурсу;
• охорона екосистем;
• забезпечення продовольчої безпеки.
Віднаходження ефективного поєднання вище перелічених складових і є запорукою успіху цього бізнесу.
Закон України «Про аквакультуру» регламентує використання водних об’єктів (їх частин) у сфері аквакультури. Власне сам термін «аквакультура» (aquaculture) означає вирощування чи культивування тварин або рослин у воді. У зв’язку з цим підставою для здійснення аквакультури є документ, що дає право використання водних ресурсів, відтворення водних біоресурсів – діяльність суб’єктів аквакультури, що пов’язана з вселенням у водні об’єкти гідробіонтів для відновлення їх популяцій та поповнення запасів риби;
• надання рекреаційних послуг – діяльність, пов’язана з організацією відпочинку громадян, надання права спортивного та любительського рибальства, зелений туризм тощо.
• відтворення водних біоресурсів – діяльність суб’єктів аквакультури, що пов’язана з вселенням у водні об’єкти гідро біонтів для відновлення їх популяцій та поповнення запасів риби;
• Ризики в сучасній аквакультурі;
• Ефективність;
• Мета яку потрібно досягнути в аквакультурі;
• Аналіз ринку;
• Традиційні об’єкти аквакультури;
• Ставкова аквакультура;
• Рециркуляційні аквакультурні системи;
• Марикультура;
• Рекреційна аквакультура;
• Технологія вирощування об’єктів аквакультури;
• Структура рибницького господарства;
• Вимоги до рибницьких господарств;
• Підготовка водойми до зариблення;
• Аерація води;
• Вимоги до рибопосадкового матеріалу та зариблення водойм;
• Селекційно-племінна робота в сфері аквакультури;
• Спеціальні форми первинної документації для суб’єктів рибного господарства у галузі аквакультури;
• Статистика аквакультури;
Відповіді на ці всі питання можна отримати в дорадчій службі Львівської Aграрної палати.
Джерело: Львівська Аграрна палата
