Термін «аквакультура» (aquaculture, від лат. aqua — вода і culture — розведення, вирощування) – це вид сільськогосподарської діяльності, що пов’язаний зі штучним розведенням, утриманням та вирощуванням гідробіонтів у повністю або частково контрольованих умовах для одержання продукції аквакультури. Тому характерною особливістю діяльності у сфері аквакультури, порівняно з іншими напрямками сільського господарства, є використання водних ресурсів, і відповідно підставою для ведення аквакультури є право користування водними ресурсами. 

Для того, щоб займатись розведенням, утриманням та вирощуванням риби, раків, креветки, та інших видів гідробіонтів, потрібно знати основи ведення аквакультури, а саме:  ця особливість визначає напрямки, види, форму та зміст ведення аквакультури. 

Законодавство України регламентує зміст аквакультури, який визначається наступними аспектами: 

• державне стимулювання виробництва рибопродукції; 

• раціональне використання національного ресурсу; 

• охорона екосистем; 

• забезпечення продовольчої безпеки. 

Віднаходження ефективного поєднання вище перелічених складових і є запорукою успіху цього бізнесу.  

Закон України «Про аквакультуру» регламентує використання водних об’єктів (їх частин) у сфері аквакультури. Власне сам термін «аквакультура» (aquaculture) означає вирощування чи культивування тварин або рослин у воді. У зв’язку з цим підставою для здійснення аквакультури є документ, що дає право використання водних ресурсів, відтворення водних біоресурсів – діяльність суб’єктів аквакультури, що пов’язана з вселенням у водні об’єкти гідробіонтів для відновлення їх популяцій та поповнення запасів риби;

• надання рекреаційних послуг – діяльність, пов’язана з організацією відпочинку громадян, надання права спортивного та любительського рибальства, зелений туризм тощо. 

• відтворення водних біоресурсів – діяльність суб’єктів аквакультури, що пов’язана з вселенням у водні об’єкти гідро біонтів для відновлення їх популяцій та поповнення запасів риби;

• Ризики в сучасній аквакультурі; 

• Ефективність; 

• Мета яку потрібно досягнути в аквакультурі;

• Аналіз ринку; 

• Традиційні об’єкти аквакультури; 

• Ставкова аквакультура; 

• Рециркуляційні аквакультурні системи;

• Марикультура; 

• Рекреційна аквакультура; 

• Технологія вирощування об’єктів аквакультури; 

• Структура рибницького господарства; 

• Вимоги до рибницьких господарств; 

• Підготовка водойми до зариблення; 

• Аерація води; 

• Вимоги до рибопосадкового матеріалу та зариблення водойм; 

• Селекційно-племінна робота в сфері аквакультури; 

• Спеціальні форми первинної документації для суб’єктів рибного господарства у галузі аквакультури; 

• Статистика аквакультури;

Відповіді на ці всі питання можна отримати в дорадчій службі Львівської Aграрної палати.

Джерело: Львівська Аграрна палата